візерунки кохання
візерунки любові
коли в серце заходить
хтось геть-зовсім
сторонній

плачуть вікна * * * плачут окна
крижаними слізьми * * * ледяными слезами
я теж плачу сухими очима * * * я тоже плачу сухими глазами
цей рік витиснув їх усі * * * этот год выжал их все

кто-то...
заключает сделки с нечистым
на каждом перекрестке
зарывает ведьмовские мешочки
судьбу обмануть пытаясь
не каясь о прошлом
не заботясь заботясь о будущем...
а я вижу
на каждом перекрестке
лишь Краеуго́льный камень жизни --
любовь к ближнему...
я хочу просто жить
просто любить
29122014

он читал мне стихи
посвященные ей
плакал в трубку
я молча внимала
говорила ему
что и это пройдет
а внутри
наконец умирало
безответное чувство
к нему
29122014

«...чи такого голосу – Серце – прагнула...»

      ((мої останні поезії року, що минає...

6 поезій, від 16 до 28 грудня 2014

ніхто не повертається живим

двері зачиняються... стежка вужчає...

Уявити... Торік і сьогодні

для кривавого дійства потрібен таки фінал

Ми навчились красивих слів.

відчуваєш – скінчилась епоха

1
расстаемся
прощаемся
и опять возвращаемся
в нулевую точку отсчета
в начало
не свернуть
не сойти
задан вектор любви

(Він родився. Різдвяна фото-поезія)

Уявити... Торік і сьогодні

Він родився в печері печер.

Світ посирів би і зневоднів,

бо забув би куди тече...

 

поверить в магию чисел
перевернуть страничку
чиркнуть спичкой
прошлое -- дотла
писанное слезами
кровью и пóтом...
поднять перо
выпавшее из сломанного крыла
зализать раны
и написать с чистого листа
новый год
новую жизнь
новую историю
27122014

© Nadіya Vasіlenko-Korovіanska, 2014

соткала зима
снежных ангелов
связала крючком
из снежинок им крылья
стаи ангелов
опускаются с небес
в помощь ангелам земным
обнимают
целуют
укрывают
предчувствие снегопада
27122014

© Nadіya Vasіlenko-Korovіanska, 2014