П`ятниця, 29.03.2024, 14:18
Вітаю Вас Гість | RSS

Літспільнота "ПЕРЕХРЕСТЯ"

Каталог статей

Головна » Статті » ПОЕЗІЯ » Вікторія Осташ-Хоню

Він родився

Уявити... Торік і сьогодні

Він родився в печері печер.

Світ посирів би і зневоднів,

бо забув би куди тече –

най би трохи Він забарився

чи невпізнаним перейшов,

де було би твоє обійстя,

чим затягся б надії шов?

Але Він вже зіп’явсь на ноги –

Каже: «дім мій – де дім Отця...»

Так – щороку: крізь смерть і стогін –

вічний пагін в живі серця.

Він родився, Христос і Бог наш,

рятівник із тенет і згуб.

То невже ти і досі сохнеш,

наче спіднє, поміж халуп?!

Що іще має збутись, друже,

що нарік би ти мрією мрій...

Серце смертне за вічністю тужить,

душу душить неситий змій...

То не тлінне в тобі тьмяніє,

То нетлінне тобі співа:

«Вічне – вічному...» Йде Марія –

Божим Словом – в людські слова.

 

Категорія: Вікторія Осташ-Хоню | Додав: ToriOsta (27.12.2014) | Автор: Вікторія Осташ
Переглядів: 275 | Теги: сучасна література, Вікторія Осташ, фото-поезія | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
ПРО ЛІТСПІЛЬНОТУ
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 4
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0