Знову пахне різдвом, ошатними пухнастими ялинками, розцяцькованими різнокольоровими кульками чиїхось мрій, спалахами гірлянд і ліхтариків надій, штучними дощиками бажань, несправжніх святкових посмішок...
Чому на свята відчуваєш ще більшу самотність, ніж завжди?
Чогось шкода... Мабуть, марно витраченого часу, необачно ображених людей...
Чорне небо і біла земля — минуле і майбутнє...
Тихо-тихо кружляє сніг, і кожна сніжинка запрошує до вальсу,до білого танцю...
Цнотливо-білі будинки, дерева в намисті інею й крижаних кульок — новий рік, новий аркуш життя, сподівання на краще майбуття....
І рік від року, різдво від різдва — усе життя — сподівання на краще...
15.12.2000 © Н. Коровянська (Василенко) Нова проза. – Альманах. Т. 1, 2006 р. Предрождественские размышления Опять пахнет Рождеством, нарядными пушистыми елками,
...
Читати далі »